Зоя Комарова. ТИПИ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ІЗ ЗАЛЕЖНИМ ПРИДІЄПРИСЛІВНИКОВИМ КОМПОНЕНТОМ
Зоя Комарова
м. Умань, Україна
ТИПИ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ІЗ ЗАЛЕЖНИМ ПРИДІЄПРИСЛІВНИКОВИМ КОМПОНЕНТОМ
Питання синтаксичного функціонування дієприслівника висвітлювали у своїх працях як вітчизняні, так і зарубіжні мовознавці, зокрема Н. Й. Бовтрук, Л. М. Коць, О. М. Кузьмич, О. В. Кульбабська, Т. В. Ликова, Е. С. Сасинович та ін.
До проблеми вживання дієприслівників (дієприслівникових зворотів) у їх зв’язку з предикативними одиницями, залежними від них, у структурі складних речень в українському мовознавстві вперше звернулася Л. М. Коць [1; 2].
Розвиток синтаксичної науки ставить перед сучасними дослідниками завдання описати структуру складних речень із залежним компонентом придієприслівникового зв’язку в різних аспектах, зокрема семантико-синтаксичному та формально-граматичному.
Метою нашого дослідження є з’ясування параметрів функціонування дієприслівникових зворотів у складнопідрядних реченнях.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань: охарактеризувати типи складнопідрядних речень нерозчленованої і розчленованої структур із залежним компонентом придієприслівникового зв’язку, встановити їхню структурно-функціональну своєрідність.
До дієприслівника як компонента головної частини речення безпосередньо або опосередковано через інші слова-компоненти дієприслівникової конструкції можуть приєднуватися предикативні частини, унаслідок чого формуються складнопідрядні структури нерозчленованого і розчленованого типу.
У складнопідрядних реченнях нерозчленованої структури продуктивними є фразово об’єктні дієприслівники – головні компоненти для структурно обов’язкової залежної частини з семантикою з’ясування. Функціональна своєрідність таких речень у тому, що підрядна предикативна частина у ролі прямих об’єктів другорядної дії уточнює дієприслівникове опорне слово у спосіб з’ясування його обставинної характеристики, напр.: Лисиця, зрозумівши, що заєць уже далеко не той, що був, набралася впевненості, піддала ходи; Мені було соромно, я червонів, не знаючи, як порятуватися з цього становища (Є. Гуцало).
Опорним словом для структурно обов’язкових підрядних частин з атрибутивною семантикою та підрядних займенниково-співвідносних речень функціонують відповідно іменники та займенники, які входять до складу дієприслівникової конструкції як валентно зумовлені дієприслівником компоненти, напр.: Вона похитнулась, схопившись рукою за кахельний камін, який тільки й зберігся від цілої хати (О. Гончар); Вона спитала, як проспівала, підходячи назустріч і стаючи так, наче брала його в полон (О. Іваненко).
До дієприслівникового звороту можуть приєднуватися структурно факультативні підрядні частини з обставинною семантикою, які доповнюють або уточнюють значення дієприслівника, вказують на обставини, за яких відбувається другорядна дія. Найчастіше дієприслівникова конструкція є головним компонентом для підрядних речень мети, причини, рідше – допусту і порівняння, напр.: Стояли собі, позакладавши руки назад і закусивши губи, щоб не сміятись (О. Гончар); Він підіймався під гору, часто спиняючись, бо чавила його ядуха (В. Шевчук); Сівши в автобуса, хоч їхати було тільки два квартали, він дістався Володимирської вулиці (В. Підмогильний); Свічечки ... окреслювали кола, півкола, залишаючи по собі в повітрі довгі сліди, як то полишає падуча зірка (Є. Гуцало).
Непродуктивними є синтаксичні структури, у яких залежні від дієприслівника підрядні частини виявляють семантику часу, напр.: Сидів, тиснучи долонями на очі, доки не заспокоївся (В. Шевчук). Не підпорядковуються дієприслівниковій конструкції підрядні частини з семантикою умови та наслідку. Структурно факультативні підрядні частини завжди постпозитивні, поєднуються з дієприслівниковим зворотом за допомогою семантичних сполучників, які реалізують закріплені за ними семантико-синтаксичні відношення.
Отже, дієприслівник як дієслівне слово виявляє здатність приєднувати залежні предикативні частини, розширюючи структурний мінімум організованої ним складної конструкції, унаслідок чого формуються різні типи складнопідрядних речень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Коць, Л. М. Дієприслівник у сучасній українській літературній мові (специфіка зв’язків та їх значень) / Л. М. Коць. – К., 1964. – 161 с.
2. Коць, Л. М. Залежні від дієприслівника синтаксичні конструкції / Л. М. Коць // Дослідження і матеріали з української мови. – К., 1962. – Т. 5. – С. 115–125.