27.01.2017 10:38

Світлана Крижановська

м. Умань, Україна

 

ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В КОНТЕКСТІ РІДНОЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

Сьогодення диктує умови, коли практичне володіння тільки однією мовою звужує перед людиною шляхи її реалізації та самореалізації. Проблема вивчення англійської мови особливо гостро стоїть у сільській місцевості, де ті, хто її вивчає, стикаються насамперед з відсутністю так необхідного мовного оточення, англомовної літератури, технічних засобів для вироблення орфоепічних навичок, урешті-решт із часом, який потрібно знайти з‑поміж завдань для веденню присадибного господарства. Проте не тільки це впливає на рівень підготовки учнів. Мабуть, усе розпочинається із ключового для батьків запитання: з якого віку доцільно вивчати англійську мову? Чи опанує дитина чужу мову, не знаючи рідної? Які види, форми і методи навчання застосовувати, щоб дитяча психіка сприйняла, чого від неї хочуть, і запустила внутрішні механізми сприймання, запам’ятовування, мислення та ін.

Як учитель-практик вважаю, що вивчення англійської мови доцільно розпочинати з початкової ланки школи. Проте необхідно пам’ятати, що перехід до навчання дітей англійської мови в початковій школі створює зовсім іншу психологічну ситуацію. Однією з найважливіших функцій початкового навчання слід вважати формування навичок і вмінь навчальної діяльності. Саме в молодшому шкільному віці дитина оволодіває системою операцій, необхідних для успішної навчальної діяльності на наступних етапах. При цьому важливо, щоб пропонована для засвоєння система не носила характеру алгоритму: розум дитини має залишатися гнучким, самостійним, творчим, а не бути закутим у строгі рамки універсальних приписів.

Формування навичок і вмінь навчальної діяльності нерозривно пов’язане ще з двома функціями навчання: оволодінням навчальним матеріалом і формуванням уміння вільного переходу від навчальної до позанавчальної діяльності, вміння переходу від рішення системи навчальних завдань до орієнтування у проблемних ситуаціях реальної дійсності, розпізнавання і вирішення завдань, які постають перед нею, адже кінцевою метою навчання англійської мови завжди є реальне життя.

Ми вчимо дитину бути повноцінним членом суспільства, активно, грамотно і творчо брати участь у соціальній діяльності. Однак ця мета навряд чи буде досягнутою, якщо в навчанні англійської мови недостатньо реалізується особистісно творча функція навчання. Вона особливо важлива саме для початкової ланки освіти, бо саме в молодшому шкільному віці закладаються основи особистості.

На нашу думку, однією з основних функцій початкового навчання англійської мови є функція опори на матеріал у поетапному розвитку дитини. Мало дати школяреві взагалі деякий набір або систему знань, передати йому соціальний досвід. Це необхідно робити в такій послідовності, з таким вибором, у такому дозуванні, щоб ключові, поворотні точки розвитку дитячого інтелекту та загалом розвитку вищих психологічних функцій були забезпечені необхідним і достатнім матеріалом. Ця вимога особливо часто порушується в навчанні іноземної мови.

Вивчення англійської мови з психологічної точки зору – це складний процес формування в корі головного мозку нової мовної системи, яка починає співіснувати і постійно взаємодіяти з уже виробленою системою рідної мови, відчуваючи на собі її інтерферуючий вплив.

У рідній мові всі компоненти мовного комплексу вже складають єдину програму нервових зв’язків. Досягнення ж подібних результатів в англійській мові можливе лише за створення умов, які забезпечать інтенсивне функціонування мовленнєвих подразників у перші роки засвоєння мови.

Вважаємо, що психологічною основою для оволодіння мовою в нашому дитинстві є не пам’ять, зокрема механічна, а мовна вроджена функція. І саме ця функція дозволяє вирішити первинну і найголовнішу проблему в оволодінні дитиною мовою. Функція ця синтезує в собі всі необхідні психічні властивості для обробки мовного потоку. Природна мовна функція наділена специфічними особливостями. Перша полягає в тому, що її діяльність обмежена в часі (приблизно до 9–11 років життя дитини вона припиняє свою роботу). Ось чому з такою легкістю відчуває дитина мову і чому так важко їй засвоїти другу мову вже після того, як мовна функція припинила свою діяльність. Друга особливість мовної функції: дитина має змогу на базі мовної функції і при наявності різномовних середовищ, кожне з яких стає для неї життєво важливим, оволодіти декількома мовами, не змішуючи їх одну з одною, якщо люди, які спілкуються з дитиною, самі не роблять цього.

Навчання англійської мови має бути орієнтоване на психофізіологічні вікові особливості дітей. Дослідники вважають, що спеціальні заняття можна починати проводити з дітьми 3–10 років, до трьох – безглуздо, після десяти – марно сподіватися на позитивний результат, який можливий лише для незначної частини учнів, тих, хто володіє комунікативними та лінгвістичними здібностями вище середнього рівня.

Найкраще розпочинати вивчення англійської мови в 5–8 років, коли система рідної мови дитиною вже досить добре засвоєна, а до нової мови вона ставиться свідомо. Саме в цьому віці ще мало штампів мовної поведінки, легко по-новому «кодувати» свої думки, немає великих труднощів при вступі в контакт з носіями англійської мови. Діти легко і міцно запам’ятовують невеликий за обсягом мовний матеріал і добре його відтворюють.

Важливо пам’ятати, що в цьому віці відбувається поступова зміна провідної діяльності, перехід від ігрової діяльності до навчальної. При цьому гра зберігає свою провідну роль. Діти продовжують грати до 10–12 років. Отже, можливість опори на ігрову діяльність дозволяє забезпечити природну мотивацію мовлення англійською мовою, зробити цікавими й осмисленими навіть найелементарніші висловлювання.

Проте в навчанні англійської мови в молодшому шкільному віці маємо кілька складних моментів. Так, перший полягає у відсутності у школяра дієвих та актуальних мотивів оволодіння англійською мовою. У ранньому дитинстві в таких мотивах не було необхідності, бо мовна функціональна тенденція і мовне середовище складали досить сильний імпульс для засвоєння мови. Тепер, коли школяр володіє рідною мовою, за допомогою якої він вирішує всі проблеми спілкування, задовольняє основні життєві, соціально-культурні та пізнавальні інтереси, необхідність володіння другою іноземною мовою для нього не є нагальною потребою.

Тому в цей період вивчення англійської мови актуальними мають стати прагнення до розширення сфери спілкування, до розширення і поглиблення сфери пізнавальної діяльності, краса звучання самої мови, інтерес до народу – носія цієї мови та інтерес до його культури.

У процесі навчання англійській мові ці мотиви можуть бути поділені, конкретизовані, об’єднані, на кожному уроці мотиви потрібно заново активізувати, зміцнювати, включати в інші, більш високі системи. Суть педагогічної організації навчального середовища полягає в тому, щоб у справжнє життя школяра були органічно введені елементи його майбутнього життя, щоб уже сьогодні він жив так, як, можливо, буде жити в майбутньому. У такому випадку мотиви вивчення англійської мови стануть справжніми й актуальними.

Друга складність освоєння англійської мови пов’язана з володінням учнями рідною мовою. На уроках англійської мови учень, по-перше, мимоволі перекладає на рідну мову смислові одиниці іншої мови, тобто усвідомлення ним цих одиниць досягається не за допомогою англійської мови, а шляхом спілкування рідною. По-друге, при спробах побудувати висловлювання англійською мовою учень використовує мовні структури рідної мови. Якщо мовний механізм іншої мови ще не сформований, то мовний механізм рідної мови підміняє і навіть витісняє його. Таким чином, виникає проблема ослаблення впливу механізму рідної мови у процесі освоєння англійської мови. Необхідно визначити зміст мовних явищ, які мають бути зіставлені один з одним через їх різку відмінність, а також описати випадки зближення механізмів рідної та англійської мов, що сприятиме оволодінню другої мови.

Третя проблема – це особистісні психологічні бар’єри, які можуть виникнути в частини школярів щодо іноземної мови: невпевненість у тому, що вони зможуть заговорити англійською мовою, сором’язливість і страх стати посміховиськом через помилки в мові, боязнь того, що за допущені помилки отримають негативні оцінки. Виникненню цих бар’єрів може сприяти частий неуспіх, що завершується нестимулюючими, несхвальними оцінками і ставленням учителя англійської мови. Ось чому необхідно посилити роль стимулу у процесі навчання англійській мові.

Отже, маємо дві дидактичні вимоги, які необхідно враховувати у процесі навчання англійської мови молодших школярів: по-перше, максимально спиратися на можливість формуючого навчання, тобто не просто використовувати вже сформовані психічні особливості дитини з метою ефективного оволодіння англійською мовою, а активно будувати, формувати ці психічні особливості в навчальному процесі; по-друге, методика навчання англійської мови має бути такою, щоб можна було максимально реалізувати індивідуальні особливості кожного учня.