26.01.2017 10:09

Ольга Донік

м. Черкаси, Україна

 

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ ПОРІВНЯЛЬНИХ РЕЧЕНЬ

(на матеріалі творів М. Коцюбинського)

 

У сучасній українській літературній мові складнопідрядні порівняльні речення витлумачені як змістова (семантико-синтаксична), структурна (формально-синтаксична) і комунікативна одиниця.

Основу змісту складних порівняльних конструкцій становить семантика їхньої структурної схеми, суть якої репрезентує відношення порівняння. Його формують ознаки власне-синтаксичні та семантико-синтаксичні (семантичні засоби зв’язку). У типових порівняльних реченнях схемну семантику підтримує лексико-семантичне наповнення предикативних частин, що становить їхню власне-семантичну ознаку. Як змістова одиниця складнопідрядні порівняльні речення функціюють на двох рівнях: семантико-синтаксичному та власне-семантичному [8].

У науковій літературі ставлення до таких конструкцій, до їхнього місця й статусу в системі складнопідрядних речень неоднакове. Погляди вчених-мовознавців на порівняльні складнопідрядні речення різняться. Одні дослідники характеризують їх за сполучниками [5, с. 435; 6, с. 602], інші – за семантикою [7, с. 578–582; 3], а треті взагалі не виділяють їх в окремий тип, а аналізують серед складнопідрядних способу дії [4, с. 222–224].

За значенням складнопідрядні порівняльні речення диференціюють на два типи: вірогідного та невірогідного порівняння [7, с. 578–582] або реального й ірреального порівняння [3]. Така класифікація ґрунтується на специфіці сполучних засобів, що є показниками порівняльних семантико-синтаксичних відношень і являють собою найголовніший елемент формально-граматичної та семантико-синтаксичної структур речення. Серед наявних наукових описів порівняльних сполучників найвичерпнішою є класифікація К. Г. Городенської, представлена в монографії «Сполучники української літературної мови» [2, с. 84–86] та в граматичному словнику [1]. Дослідниця виокремлює три значеннєві підгрупи, що реалізують відповідно три різновиди порівняльних семантико-синтаксичних відношень: 1) сполучники подібності; 2) сполучники тотожності; 3) порівняльно-зіставні сполучники.

Залежно від змістової структури порівняльних засобів зв’язку, логічно виокремлювати й три семантико-синтаксичні класи складнопідрядних порівняльних речень:

1) складнопідрядні речення реального порівняння (або тотожності);

2) складнопідрядні речення ірреального порівняння (або подібності);

3) складнопідрядні речення порівняльно-зіставні (які не передають ні часткового, ні повного уподібнення ситуацій, а лише вказують на кількісну або на якісну перевагу того, що чи кого порівнюють, над тим, із чим або із ким порівнюють).

Перші два різновиди логічно кваліфікувати як порівняльно-уподібнювальні складнопідрядні речення, а третій – як порівняльно-зіставні.

Мета статті – проаналізувати семантико-синтаксичні особливості складнопідрядних порівняльно-уподібнювальних складнопідрядних речень на матеріалі творів М. Коцюбинського.

Засоби зв’язку в конструкціях реального порівняння представлені сполучниками тотожності як, що, а також складеними сполучниками так само як (і), як і, точно як (і). Виконуючи функцію засобу вираження підрядного зв’язку, вони водночас репрезентують порівняння, що ґрунтується на встановленні подібності між двома ситуаціями дійсності, напр.: Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей («Тіні забутих предків»); Але Юра так само міцно стояв, і кучері вились на голові в нього, як у гнізді гадюки («Тіні забутих предків»).

Функцію засобів зв’язку в складнопідрядних ірреального порівняння виконують сполучники подібності мов, мовби, мовбито, немов, немовби, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, гейби та складений сполучник подібно до того як. Уводячи в конструкцію підрядну частину, вони водночас створюють її ірреальний модальний план, напр.: На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик, немов метелик пурхав зі стебла на стеблину («Тіні забутих предків»); Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї («Тіні забутих предків»).

Конкретна семантика порівняльного засобу того чи того різновиду накладається на загальне відношення порівняння, і тим самим формується схемна семантика кожного із семантико-синтаксичних класів.

Семантика структурної схеми порівняльних конструкцій тотожності передбачає розкриття змісту головної частини через порівняння його зі змістом підрядної. Реально-порівняльні засоби зв’язку демонструють певні закономірності співвідношення модально-часових форм головної та підрядної частин. Для підрядної частини завжди характерний об’єктивно-реальний модальний план. Відповідно й дієслова, що формують її структурний мінімум, уживаються у формі дійсного способу, напр.: Низькі хати осіли під синьою банею неба, немов баби в намітках на коліна стали у церкві («Fata morgana»).

Семантику структурної схеми порівняльних конструкцій подібності становить розкриття ознак певної ситуації дійсності в процесі порівняння її з ірреальною ситуацією, що усвідомлюється як її суб’єктивний образ. З огляду на це головна частина зазвичай реалізує об’єктивно-реальний модальний план, а модальність підрядної частини завжди ірреальна. Її виразником є тільки модально-порівняльні сполучники, які ірреалізують зміст підрядної частини незалежно від способових форм слів, що творять її структурний мінімум, напр.: Круг неї гори курились од мричі, наче скипіли гірські потоки й запарували («Тіні забутих предків»).

У складнопідрядних реального порівняння порівнюються подібні ситуації, що демонструє подібність структури пропозицій, які їх моделюють. Наприклад, пропозиції головної і підрядної частин конструкції Однак поволі уява Панасова в’яла, наче хробак точив її («Fata morgana») містять семантично однотипні предикати стану («в’яла» / «точив») і зумовлені їхньою валентністю суб’єктні («уява» / «хробак») синтаксеми. Якісна синтаксема головної частини (поволі) та об’єктна підрядної («її») не мають відповідника.

У складнопідрядних ірреального порівняння порівнюються ситуації, що мають мінімальний ступінь подібності. Тому зазвичай пропозиції головної та підрядної частин структурно неоднорідні. За семантичної близькості предикатів у них наявні не тільки симетричні, а й несиметричні номінативні компоненти змісту. Наприклад, у конструкції Періщить [економ] коня і плигає в стременах, немов хоче коня обігнати («Тіні забутих предків») є симетричні суб’єктні (відсутні в обох предикативних частинах, але встановлювані з контексту) та об’єктні (коня / коня) номінативні компоненти їхнього змісту. Локативна синтаксема пропозиції головної частини (в стременах) не має відповідника. Отож можна стверджувати про частковий семантичний паралелізм предикатів у семантичній структурі складнопідрядного речення ірреального порівняння.

У межах пропозитивного змісту ірреально-порівняльних структур формується специфічний зміст, що репрезентований у підрядній частині й постає як суб’єктивне бачення мовцем певної ситуації дійсності. Пропозиція підрядної частини моделює ситуацію-образ, вона представлена як уявна ситуація, де функціюють ті самі учасники, що й у реальній, або як абсолютно суб’єктивно-асоціативне бачення мовцем реальної ситуації, напр.: Настя знялась з місця, неначе наважилась тікати кудись («На віру») – спільні суб’єкти та локативи; Золотий обрій зробив з вікна вівтар, комин червонів жаром, неначе в печі палало («Тіні забутих предків») – спільні компоненти відсутні.

Лексико-семантична організація складнопідрядних ірреального порівняння корелює з особливостями структури пропозицій предикативних частин. Насамперед вона підтримує подібність порівнюваних ситуацій, яка спрогнозована семантичним паралелізмом предикатів, що його в предикатних позиціях головної та підрядної частин репрезентують такі одиниці:

– лексеми-дублети, напр.: Але він того не помічав; як не помічав величної літньої ночі, що розлягалась по безкраїх просторах, таких свіжих, зелених, запашних («Тіні забутих предків»);

– тотожні лексеми, напр.: Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці («Харитя»);

– синонімічні лексеми, напр.: Самотою повзли між хатами брудні дороги, наче плазували чорні гадюки… («Тіні забутих предків»);

– семантично близькі лексеми, напр.: Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно, неначе службу Божу служив («Тіні забутих предків»); На сонячній плямі полянки, що закралась в похмуре царство смерек, скакав біленький хлопчик, немов метелик пурхав зі стебла на стебло («Intermezzo»);

– семантично скоординовані лексеми, напр.: А вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди («Тіні забутих предків») – спільну сему можна визначити як «рівномірний рух».

Найуживанішою в реченнях ірреального порівняння постає семантична координація різнотипних предикативних лексем, що відповідає мінімальній подібності порівнюваних ситуацій.

Отже, семантико-синтаксичний аспект складнопідрядних порівняльних речень формують ознаки власне-семантичні (лексичне наповнення предикативних частин) та семантико-синтаксичні (семантичні засоби зв’язку). На підставі семантико-синтаксичних особливостей диференційовано три класи складнопідрядних порівняльних речень: складнопідрядні реально-порівняльні (тотожності), складнопідрядні ірреально-порівняльні (подібності), складнопідрядні речення порівняльно-зіставні, які відрізняються між собою передусім засобами зв’язку предикативних частин.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.     Городенська К. Г. Граматичний словник української мови: Сполучники / К. Г. Городенська. – Херсон : вид-во ХДУ, 2007. – 340 с.

2.     Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. – К. : Інститут української мови ; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. – 208 с.

3.     Заоборна М. С. Складнопідрядні порівняльні речення в сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. С. Заоборна ; Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 1997. – 18 с.

4.     Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Синтаксис / Б. М. Кулик. – К. : Рад. школа, 1961. – Ч. ІІ. – 287 с.

5.     Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пешковский. – [7-е изд.]. – М. : Учпедгиз, 1956. – 511 с.

6.     Русская грамматика : [в 2 т.] / [редкол. : Н. Ю. Шведова (гл. ред.) и др.]. – М. : Наука, 1980. – Т. 2. Синтаксис. – 709 с.

7.     Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, А. А. Кобилянська. – К. : Вища школа, 1994. – 670 с.

8.     Титаренко В. Семантична організація складнопідрядних порівняльних речень в актах Житомирського гродського уряду 1590, 1635 р. / В. Титаренко, Т. Борович // Студентські лінгвістичні студії. – Вип. 1. – С. 14–19. – Режим доступу : https://eprints.zu.edu.ua/15809.