26.01.2017 10:30

Олена Дуденко, Юлія Шах

м. Умань, Україна

 

ЧОРНО-БІЛА СТРІЧКА ПОВІСТІ М. ПАВЛЕНКО

«САНТА ЛУЧІЯ В КИРЗОВИХ ЧОБОТЯХ»

 

Кольороназви – це один із найвиразніших показників індивідуальності автора. Саме кольоративи є виразною атрибутивною характеристикою широкого кола важливих для митця образів, у тому числі й ключових.

Встановлено, що в українській мові кольороназви утворюють лексико-семантичне поле, до якого входять назви основних кольорів і їх відтінків. Ядром цієї системи лексем визначаємо сім основних назв, які позначають колір без відтінків (білий, чорний, червоний, жовтий, зелений, сірий, синій). Периферію складають майже всі наявні в мові колірні лексеми, які об’єднуються навколо основних назв.

У пропонованій роботі досліджено кольоропростір повісті М. Павленко «Санта Лучія у кирзових чоботях». Ми зафіксували 152 кольоративи, з яких 64 одиниці (42 %) входять до кольороназв чорного мікрополя, 28 одиниць (18 %) – до білого, 24 кольороназви (16 %) – червоного, 23 назви (15 %) – жовтого, лише 8 (5 %) сірого та 3 і 2 – зеленого та синього (відповідно, 2 % і 1 %).

Встановлено, що в літературі найчастотнішими є кольоропозначення білого, червоного і чорного [1]. Як бачимо, у повісті домінують ахроматичні чорно-білі тони (60 %), що зумовлено використанням автором символіки кольору. Вкажемо на дотримання автором звичної традиції у варіативному вигляді домінант: чорний – білий – червоний. Найменш уживані зелено-сині кольопозначення, що свідчить про відсутність у повісті описовості, особливо пейзажної, адже це кольори ландшафту.

Незважаючи на перевагу темних тонів, критики назвали повість «світлою». У передмові до неї «Світлий роман про чорне життя» Юрій Мушкетик зазначав: «Зрозуміло, виникає питання: яким чином такий роман може бути світлим? А світлий він людьми, людськими душами. Отими характерами, що є основою кожного справжнього роману, тонкістю і точністю змалювання …» [2, с. 3].

У повісті «Санта Лучія в кирзових чоботях» мікрополе чорного є одним із найрозгалуженіших. Домінантою окресленого мікрополя є кольоратив чорний (22), навколо якого об’єднуються назви чорнота (16), чорно (4), чорнявий (7), чорненький, зчорніла. Синонімічний ряд доповнюють композити: чорна-чорнюща, чорнорота, чорно-білий, чорноокий, чорнобривий, – та близькі за значенням кольору прикметники смолянистий, темночубий.

Чорний колір рідко асоціюється з нейтральною семантикою, як засіб власне номінацій (чорна земля, чорні італійські черевички, плаття в чорний горошок), а частіше – з негативними відчуттями, зі смертю, тугою, смутком, тривогою. Приїзд в Україну для Леї, головної героїні повісті, став надто трагічним: дорогою з Італії, у Білорусії, допитами довели до самогубства її коханого чоловіка, Семена, який залишив її з трьома маленькими дітьми. Тому дорога в Госітну, на батьківщину чоловіка, асоціювалася для неї лише з чорними тонами: Навколо – безмежна гуркотлива чорнота. Чорнота, чорнота, чорнота ... (7). Тут чорний швидше символічний, асоційований із безпросвітною тугою, горем у душі, безнадією.

Усе, на що наштовхувався погляд Леї, теж було чорним: і вітер, і земля, і підлога, і посуд: Лея вперше бачила такі земляні дороги і таку чорну землю на цих дорогах! (8); Підлога зроблена з ... з тієї самої чорної землі (9); Щоранку тепер – нерівний двобій із лукавою піччю й чорними баняками (12).

Приїзд до свекрухи не віщував нічого доброго для Леїного сімейства. Тому впродовж повісті важливою портретною деталлю свекрухи є «чорна ниточка стиснутих вуст».

Як засіб характеристики людини номінація чорний у повісті набуває, зазвичай, позитивної конотації (Семенові очі – … дві чорні жарини (8)). Еталони людської краси – і жіночої, і чоловічої, що постають у творі, обов’язково містять виразний означений кольоратив. Основні персонажі повісті: і Лея, і Семен, і Федір, і їхні діти – усі чорняві.

Образ чорної землі, який постає в повісті спочатку з пейоративною конотацією – у ньому трагізм, приреченість, – потім просвітлюється: Чорна-чорнюща земля, яка спочатку так дивувала чужинку, тепер любовно, зі спраглим апетитним плямканням, усмоктувала її – часто по самі кісточки – в свої бездонні надра (42).

Характерними для мови повісті є семантико-символічні опозиції чорний – білий: Чорні думки Лея намагається відганяти білими спогадами (13).

Важливим у колірному просторі мовної картини світу письменниці є і мікрополе назв білого кольору. Ядерною лексемою окресленого поля виступає кольористична назва білий (15), навколо якої – номінації біленький, білявий, білявка, біло, побіліти, побілілий, свіжовибілений, повибілювати.

Насамперед з описуваною вище чорнотою немов контрастує білизна снігу, що вкриває землю і немов вселяє Леї надію на кращу долю. Однак частіше кольоратив білий ужито не в символічному чи переносному, а у прямому значенні, позначаючи реальні денотати:

- речі з білої тканини: білі хустинки (29); в халатику біленькому (19);

- вибілені стіни, піч: білими стінами (9); на свіжовибілену піч (60); повибілювали (76);

- предметний світ: горою білих подушок (47); білою скатертиною (38);

- продукти харчування: білі довгасті цукерки (38); хрумтіла білою головкою (48).

Кольоратив білий передає й емоційний стан людини, раптові почуття, як правило, негативні, що виявляються блідістю: Ні, спочатку він (Маріо) затнувся, потім побілів, потім почервонів ... (17); … шепотів побілілими губами візник (27).

У другій частині повісті частотними є кольоративи білявка і білява, що стосуються уманчанки Наталі з білявим волоссям. Вони є цілком мейоративно забарвленими.

Серед ахроматичних кольорів проміжним між чорним і білим є сірий. Усього 8 кольоронайменувань: прикметник сивий (3), іменник сивина (2), у переносному значенні срібний, посріблений, спопелілий. Покажемо на прикладах: спопелілої орденоносиці Олени Петрівни (71); Що то є за сива бабця… (78); … дуже посріблений сивиною (56). Таким чином, ахроматичні кольори в повісті домінують – їм належить 65 % від усіх вибраних найменувань.

Мікрополе назв червоного кольору в повісті утворене 24 ситуативними уживаннями. Ядро аналізованого мікрополя становить саме прикметник червоний (7), решту становлять позначення, що передають дію за кольором (зачервонітись, почервоніти, зашарітися), відтінки червоного (рожевий, розовая, рум’яний) та ін. назви: почервонілий, рум’янець, Червінка. Цікавим авторським оказіоналізмом є назви яблука – червоно-солодке диво, червонобокий «перекус».

У повісті кольоративи із семантикою червоного стають естетично значущими ознаками портретних деталей людей, коли відтворюють їхній психологічний стан: хвилювання, сором тощо: Лея теж зачервонілась (50).

У решті випадків означений кольоратив позначає денотати – носії червоного кольору: тканину (завезли … червоного штапелю (40)), замерзлі руки (… червоні від зашпорів руки (39)), карти для ворожіння (карта червона (18)), масть корови (Одна з Леїних корів, Червінка (бо червона), почала давати по тридцять два – тридцять три літри молока на добу! (68)).

На четвертому місці за частотністю перебуває мікрополе жовтого, у відтінках якого є і золотий. Ядро мікрополя містить прикметник жовтий (7), периферія охоплює похідні від нього: сліпучо-жовтий (3), жовто-голубий, жовтуватий. Близькі за семантикою кольору до них кольоративи з основою золотий: золотистий, роззолочений, золотиться, а також червоніший відтінок рудий і темніший коричневий.

Яскравим образом першої частини повісті є гардероб, привезений Леєю ще з Італії. Він вирізняв її з-поміж сірої маси односельців з Госітної: Вперше – нагода вбрати привезені з Італьї жовте плаття й жовті, під колір, босоніжки. О мадонна, осьде й жовта сумочка … (34).

Кольоратив у прямому значенні позначає денотати – носіїв жовтого кольору: гарбуза (… вказала на жовтий бокатий овоч (50)), осіннє листя (пливуть жовті листочки (36)). Яскравий відтінок, близький до золотого, мають продукти, зображені у повісті, – мед (солодке золотисте пасмо (39), курячий жирок (зо дві ложки золотистого курячого жиру (97)). У переносному значенні кольоратив ужито при позначенні зерна: … співали й жартували, засипаючи золотим зерном очі святим архангелам… (80). У такому ж значенні автор змальовує барву роззолоченої осінньої ночі (13).

Усього 3 % від усіх кольоропозначень становлять номінації, що містять вказівку на зелений і синій колір. Щодо першого, їх 3: зелена барва ниток (98), зелений гай (103) і термін зелений горошок (87). Власне синього у повісті не побачили. Є лише вказівка на ознаку за дією: … здобув посинілого носа (78), що натякає на наслідок частого вживання алкоголю, та відтінок синього: … на обочині, біля переліску, – квітка бузковим дзвіночком!!! (19).

Отже, хроматична палітра в повісті є не чисельною, проте кожне з кольоропозначень є не орнаментальним, а семантично значущим, вагомим для повісті-цілого.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.     Мініч Л. Колористична парадигма Миколи Вінграновського / Лариса Мініч [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : https://naub.org.ua/?p=773

2.     Мушкетик Ю. Світлий роман про чорне життя // Передмова до повісті : Павленко М. Санта Лучія в кирзових чоботах. – Умань : Алмі, 2010. – С. 3–4.

3.     Павленко М. Санта Лучія в кирзових чоботах : повість / передмова Юрія Мушкетика ; післямова Лілії Шитової / Марина Павленко. – Умань : Алмі, 2010. – 132 с.