26.01.2017 21:40

Наталя Шарманова

м. Кривий Ріг, Україна

 

СОЦІАЛЬНА ДОМІНАНТА ЛІНГВОКОГНІТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ СТЕРЕОТИПІЗАЦІЇ (НА МАТЕРІАЛІ МАСМЕДІЙНИХ КЛІШЕ)

 

Новітній український масмедійний дискурс орієнтований на позиціонування України у світі й віддзеркалення внутрішніх суспільно-політичних тенденцій, соціокультурної ситуації, що характеризується повною відрефлексованою установкою на представлення різних суспільних практик.

Сучасний медіадискурс «конституює соціальну реальність, приписуючи значення як соціальним, так і фізичним об’єктам. Дискурс не є відображенням соціальних стосунків, він сам становить систему соціальних відношень» [1, с. 104]. Соціальна домінанта є однією з найважливіших дискурсивних категорій масмедіа. М. А. Кормиліцина й О. Б. Сиротиніна зазначають: «Будь-який текст передає інформацію, але не в будь-якому вона є соціально значущою, проте у ЗМІ це обов’язкова умова його поширення» [4, с. 8]. Вивчаючи особливості відображення соціальної диференціації мови в текстах ЗМІ, яка не тільки окреслює специфіку сфери масової комунікації, а й дає змогу інтерпретувати «загальну картину соціальної диференціації національної мови певної епохи в тому вигляді, як вона постає крізь дзеркало mass-media» [5, с. 241], О. Какоріна стверджує, що нині загальний журналістський прийом чергування стандарта й експресії є справді актуалізованим. Подібна тенденція детермінує «постійне переключення коду» [5, с. 255], і зокрема, у світлі теорій продукування – отримування інформації задля осмислення тих чи тих питань, пов’язаних із масовою комунікацією.

Успішна реалізація обміну інформацією, яка відображає процеси номінації суспільно значущих явищ, визначається використанням у вітчизняних медіа стандартних знакових одиниць.

Вивчення когнітивних механізмів стереотипізації (клішування), які забезпечують якісну лінгвалізацію інформації та формування самого медіаконтенту, варто розглядати з позиції сучасної когнітивної науки. «Когнітивний підхід дає змогу розглядати медіатексти не лише як окремі витвори мовлення, а і як результат спільної діяльності людей та організацій, залучених до виробництва й поширення інформації» [2, с. 180]. У центрі уваги лінгвокогнітології знаходить своє вирішення низка важливих проблем, які впливають на створення, сприймання й розуміння текстів масової інформації, міфологізація дійсності і т. п. [2; 3 та ін.].

Кліше реалізуються шляхом відтворювання та спрямовані до насичення й самонаповнення інформаційного простору, що дає змогу учасникам масової комунікації адекватно досягати поставленої мети.

Підхід до кліше як до лінгвем, актуалізація яких пояснюється лише автоматичністю їх використання у процесі комунікації, інертністю в лінгвокогнітивному оперуванні, економією мовних і творчих зусиль, шаблонністю людського мислення шляхом відмови від добору оригінальних засобів мовного вираження тощо, відображає тільки їх негативну кваліфікацію.

Мовні кліше є готовими одиницями комунікації, що завжди містяться в ментальному лексиконі комуніканта. Ці мовні знаки репрезентують когнітивну діяльність комунікантів – складну гру складного мовного механізму людини в умовах певного моменту (Л. В. Щерба).

У новітніх українських масмедіа широко використовуються готові мовні одиниці, наприклад: Перші дізнаються першими (ТСН, канал «1+1», 16.09.2008); Армія з народом (гасло з реклами «565» на підтримку Української армії, березень – квітень 2014); Герої не вмирають («Час новин», 5-й канал, 17.06.2014); Не будь байдужим («Вікна», канал СТБ, 05.03.2015).

Відтак масмедійні кліше є «засобом стереотипізації свідомості: вони легко занурюються у свідомість аудиторії, бо є короткими, широко цитованими засобами масової інформації, які запам’ятовуються, тому відтворюються автоматично, без особливих мисленнєвих зусиль» [Стриженко 1980, с. 86]. Порівняємо: Життя триває (ТСН, канал «1+1», 19.09.2008); Дорого жити («События дня», канал «Україна», 04.06.2014); Якість життя («Ранок», канал ІНТЕР, 15.12.2016) тощо.

Отже, дискурс масової комунікації має властиві тільки йому знаки номінації певної суспільно-політичної й соціокультурної інформації. Експліцитне маркування масової інформації за допомогою постійно відтворюваних мовних одиниць репрезентує соціальну домінанту цих знаків, які комунікант у процесі механізмів породження / сприймання медіатексту активізує з ментального лексикону.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.     Богатова О. А. Особенности образов «финно-угорских» республик в политическом дискурсе органов государственной власти (на примере Республик Марий Эл, Мордовии и Удмуртской Республики) / О. А. Богатова // Известия Саратовского университета. Нов. сер. Сер. Социология. Политология. – 2015. – Т. 15, вып. 2. – С. 104–107.

2.     Добросклонская Т. Г. Вопросы изучения медиатекстов : Опыт исследования современной английской медиаречи : [монография] / Татьяна Георгиевна Добросклонская. – [4-е изд.]. – М. : КРАСАНД, 2013. – 288 с.

3.     Завгородня Л. В. Стереотипи породження та сприймання журналістського твору (на матеріалі газетних текстів) : автореф. дис. на здобуття наукового ступен канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / Л. В. Завгородня. – К., 2003. – 19 с.

4.     Кормилицына М. А. Язык СМИ : [учеб. пособие] / М. А. Кормилицына, О. Б. Сиротинина. – [2-е изд., стер.]. – М. : Флинта : Наука, 2015. – 92 с.

Современный русский язык : Социальная и функциональная дифференциация : [монография] / [А. В. Занадворова, Е. В. Какорина, М. В. Китайгородская и др.] ; отв. ред. Л. П. Крысин / Ин-т рус. яз. им. В. В. Виноградова. – М. : Языки славянской культуры, 2003. – 565 с.