Любов Товстенко ВИКОРИСТАННЯ ОНОМАСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АГРОКОЛЕДЖІ
Любов Товстенко
м. Умань, Україна
ВИКОРИСТАННЯ ОНОМАСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В АГРОКОЛЕДЖІ
На сучасному етапі навчально-виховний процес з української мови в закладах освіти І–ІІ рівня акредитації цікавий в аспекті комплексності. Ця комплексність передбачає включення в когнітивно-пізнавальну базу студентів необхідних знань з різних галузей гуманітарного, природничого та соціального компонентів. На цій основі формуються предметні компетенції, які дозволяють студентові занурюватися в систему мови, що в підсумку підвищує рівень мовленнєвої, комунікативної, мовної, лінгвокультурологічної і соціокультурної компетенцій.
Зупинимося докладніше на формуванні предметних компетенцій, пов’язаних із використанням ономастичного матеріалу, зокрема вміщеного в ономастичних словниках. Цей розділ сучасної науки про мову має потужну пізнавальну цінність, оскільки кожен хоче знати походження свого імені, прізвища, населеного пункту та ін. На жаль, навчальною програмою не передбачено окреме вивчення цього розділу. Багаторічне викладання української мови засвідчує необхідність включення в навчальний процес з української мови ономастичних знань. А найефективнішим прийомом є робота з ономастичними словниками, основна функція яких – познайомити студентів з культурою, історією, географією, традиціями народу, що знайшли своє відображення в мові. Ще одним важливим аспектом використання ономастичних словників є формування фонових знань, необхідних кожному індивіду того чи того мовного соціуму.
Незаперечним залишається факт, що нас оточують власні назви. Знайомство людей одне з одним первинно передбачає називання себе; для різних соціальних ролей, які людина виконує впродовж життя, таке називання має широкий спектр: від ім’я – до ім’я + ім’я по батькові + прізвище. Кожен викладач не один раз задумувався, як зробити цікавим перше заняття в новому навчальному році з новими студентами? Звичайно, назвати себе. Але можна розповісти про походження свого імені, прізвища. В аспекті цього студентам запропонувати з’ясувати вдома, звідки походять їхні імена та прізвища, а пошуки узагальнити у творі на кшталт «Знайомтеся: я …». Головною методичною настановою буде обов’язкове використання ономастичних словників. Студенти не тільки вчаться працювати зі словниками, швидко знаходити потрібну інформацію, але й прагнуть пізнати цінності свого роду і сім’ї, що сприяє їх соціокультурній компетенції.
Цікавий ономастичний матеріал зі словників можна почерпнути також під час вивчення невідмінюваних іменників (наприклад, роман Александра Дюма, відкриття П’єра Кюрі та ін.), роду невідмінюваних іменників (широка Оріноко, багатомільйонний Токіо та ін.), а до текстів додати завдання на правопис, відмінювання власних імен. Наприклад, Вулиці мого міста можуть розповісти багато. Студентам пропоную розширити речення до невеликого путівника по місту з обов’язковим включенням назв вулиць, що носять імена відомих жителів, історичних діячів та ін. На допомогу студентам може прийти довідкове видання «Історія уманських вулиць» В. Давидюка.
Зрозуміло, ономастичні знання не можна контролювати на заняттях з української мови повною мірою через відсутність у програмі і стандарті ономастичного спрямування, однак пропонувати студентам підготовку рефератів та повідомлень, тестів для визначення у словниках тих чи тих найменувань можна. До речі, підготовка самостійних тестів за допомогою ономастичних словників сприяє розвитку когнітивної бази студентів, виробленню таких операцій логічного мислення, як пошук, відбір, структурування та класифікація словникового матеріалу.
Регіональний ономастичний матеріал має потужний навчально-виховний потенціал. Звернення до нього на заняттях з української мови розширює пізнавальну, комунікативну функції мовних та мовленнєвих явищ, які вивчають студенти. Наприклад, на правопис ненаголошених голосних студентам можна запропонувати такі назви населених пунктів Уманського району: Гродзеве, Кочержинці, Кочубіївка, Ладижинка; на суфіксальний спосіб творення: Антонівка, Іванівка, Максимівка, Острівець, Фурманка, Юрківка; на вивчення множинних іменників: Громи, Дмитрушки, Доброводи, Старі Бабани, Черповоди; та ін.
Отже, звернення до ономастичного матеріалу на заняттях з української мови дозволяє в сукупності різноманітних знань та уявлень про навколишню дійсність реалізувати в мовній свідомості студентів певну культурно-мовну групу і формувати з індивіда особистість.