Ірина Бойко ЖІНОЧІ ІМЕНА В РОМАНІ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СОЛО ДЛЯ СОЛОМІЇ»
Ірина Бойко
м. Житомир, Україна
ЖІНОЧІ ІМЕНА В РОМАНІ ВОЛОДИМИРА ЛИСА «СОЛО ДЛЯ СОЛОМІЇ»
«Соло для Соломії» – найвідоміший і найпопулярніший роман Володимира Лиса. Він увійшов до «довгого списку» премії Книга року ВВС-2013. У романі подано історію життя однієї жінки, а через її сприйняття і життєві перипетії – майже все ХХ ст. з усіма його катаклізмами, історичними віхами і змінами. Т. Прохасько в передмові до роману зауважив: «Величезна цінність роману «Соло для Соломії» полягає в тому, що він є історією цілого людського життя – від початку і до кінця…» [1, с. 6].
Твори Володимира Лиса багаті на онімну лексику, зокрема на лексеми на позначення осіб. У романі «Соло для Соломії» виявлено значну кількість онімів, серед яких важливе семантичне навантаження мають жіночі імена та їхні варіанти.
Уже в назві роману письменник використовує жіноче ім’я – Соломія,що походить від давньоєврейського слова «salom» і в перекладі означає мир [2]. Антропонім Соломія, що в стилістичному плані є нейтральним, має інші варіанти в романі: «… А їхній невістці Соломії, яку всі звали Соломкою, а чоловік Антін Соломинкою, подарував ще й особливу звістку» [1, с. 11]. Також у творі трапляються зменшено-пестливі форми зазначеного імені на зразок Соломійка, Соломиночка, Соломієчка.
Володимир Лис у романі вживає як офіційні, так і розмовні варіанти жіночих імен, частотність уживання яких досить висока, наприклад: Віра, Вірка, Вірунчик, Віруня; Марійка, Маруся, Марусиночка; Раїса, Рая, Раєчка, Раюня та ін. Водночас у романі «Соло для Соломії» письменник використовує неофіційні жіночі імені, які бувають кількох типів: 1) демінутиви – це похідні іменники, що виражають значення зменшеності, яке здебільшого супроводжується ще й значенням суб’єктивної оцінки (зі зменшено-пестливими суфіксами – Ганнуся, Настуня, Гапочка, Тетянка, Улянка, Софійка, Руфиночка та ін.); 2) гіпокористики, тобто мають скорочену основу або втратили одну основу складову форми; вони можуть бути суфіксальними й безафіксними (наприклад, Настя, Таня); 3) пейоративи – слова та словосполучення зі зневажливо-згрубілими суфіксами. Емоційний суфікс -к- надає назвам забарвлення згрубілості та просторіччя в романі: «Оно скіко ровесниць за ці останні два роки повиходило заміж, незважаючи на війну та непевний час – і Любка, і Вірка, і Тонька Бурина …» [1, с. 89]; «– То вона типерка Райка …» [1, с. 180].
Значна кількість жіночих імен у романі має низку варіантів: Марія (Маруська, Марієчка, Марійка, Маруся, Марусиночка, Маруся-Марушка), Руфина (Руфочка, Руфиночка, Руфка, Руфина-Руфинисько), Віра (Віруня-Вірунчик, Вірка), Мартоха (Мартося), Варка (Варочка), Катерина (Катька), Гапка (Гапочка), Галя (Галина), Ганя (Ганна, Гануся), Ольга (Олюня), Тетяна (Танька, Тетянка), Лідія (Лідка), Марта (Мартоха), Тамара(Тамарочка), Марина (Мариночка), Аделіна (Аделюня), Єфросинія (Пріська), Софія (Софійка), хоча деякі функціонують в одній формі: Настя, Маланка, Мокрина, Гафія, Петрина, Павлина, Еліна, Зориця, Віталія, Вітька, Юстинка, Ривка, Люба, Марлен, Тонька, Танаска, Мотрунка, Параска, Улянка, Василина, Онисія, Явдоха, Рая, Нінка, Оленка, Алевтина, Степанида, Поліна, Леоніда, Гандзя, Світлана, Дженні, Вірджинія, Вероніка, деякі позначені діалектним впливом (Рипина – поліський варіант імені Горпина).
Отже, важливу зображально-виражальну роль у романі виконують словотвірні варіанти жіночих імен (усього відзначаємо 57 жіночих імен). Вони характеризують персонажа, виявляють ставлення до нього автора та інших героїв. Зменшувально-пестливі варіанти антропонімів здебільшого виражають позитивні емоції. Проте в певних епізодах вони набувають негативного емоційно-оцінного забарвлення.
Володимир Лис у романі «Соло для Соломії» використав значну кількість жіночих імен різного походження. Також деякі герої з твору названі або офіційним, або розмовним іменем, що дає читачеві певну характеристику про нього.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Лис В. Соло для Соломії : роман / Володимир Лис ; передм. Т. Прохаська. – Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 368 с.
2. Скрипник Л. Г. Власні імена людей [Словник-довідник] / за ред. В. М. Русанівського; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – 3-тє вид., випр. / Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська. – К. : Наук. думка, 2005. – 334 с.