Інна Шевчук. ІМПЕРАТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ У ТВОРАХ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
Інна Шевчук
м. Умань, Україна
ІМПЕРАТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ У ТВОРАХ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО
Імператив в українській мові є граматичною категорією дієслова, що, виражаючи відношення дії до дійсності, відображає волевиявлення мовця, має власну парадигму особових форм, яка реалізується системою специфічних синтетичних і аналітичних одиниць, що характеризуються широким спектром модифікацій спонукального значення при відповідному інтонаційному оформленні. В українській мові імператив характеризується системою спеціальних показників, які відрізняють його від інших категоріальних ознак українського дієслова: хоча імператив і є дієслівною формою, все ж функціонально, семантично і просодично він виражає не процес, не дію як таку, а волевиявлення мовця – його наказ чи побажання того, щоб хтось здійснив дію.
Тому, ґрунтуючись на понятті «синтаксичного наказового способу» та проаналізувавши твори Павла Загребельного, відзначаємо, що ядро імперативної парадигми складають такі одиниці:
1) синтетичні форми наказового способу (79,55%): а) форми 1-ої особи множини (2,95%), напр.: Будь ласочка! Давайте вип’ємо за все! (Гола душа, 61); б) форми 2-ої особи однини та множини (76,6%, де 36,35% – форми однини та 40,25% – форми множини), напр.: Призначення твоє на землі й у світі: читай! (Роксолана, 40); Свисніть, коли що! (Добрий диявол, 16);
2) аналітичні форми наказового способу (10,39%) (сполучення дієслів із частками хай (нехай), бодай), напр.: Нехай щуки їдять руки, А плотиці – біле лице, Нехай нелюб не любує, Біле лице не цілує. Нехай пісок очі точить... (Роксолана, 34).
Периферію імперативності формують такі граматичні одиниці:
а) інфінітив (1,58%), напр.: Непомітно віддавала служебкам найдивніші повеління й виказувала забаганки: подати гашу з напоєм, поправити одяг, підкласти подушку під ноги, погладити волосся, почухати за вухом, ласкаво лоскотнути п’ятку (Роксолана, 164);
б) форми умовного способу (1,53%), напр.:… Приймайте земляка. Щоб довезли мені його до Києва цілим і неушкодженим (Дума про невмирущого, 44);
в) форми майбутнього часу дійсного способу (1,48%), напр.: Ти різатимеш баранів і курей тут, перед моїми очима (Роксолана, 87);
г) перформативи (2,57%), у яких волевиявлення передається за допомогою сполучень слів типу наказувати, просити, веліти і под. з інфінітивом, напр.: Прошу негайно очистити моє помешкання. І щоб вашої ноги тут більше! (Гола душа, 16);
ґ) речення з недієслівними формами (2,84%), напр.: Весло! Беріть весло, не пускайте його в латаття! (Добрий диявол, 81); Запустити! Машини! Негайно! Уперед! (Добрий диявол, 98).
Проаналізований матеріал дозволяє виділити і класифікувати засоби вираження імперативного значення сучасної української мови за такими мовними рівнями: інтонаційним, морфологічним, морфолого-синтаксичним та синтаксичним.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Гола душа – Загребельний П. Гола душа. – К.: Преса України, 1996. –160 с.
Добрий диявол – Загребельний П. Добрий диявол. – К.: Дніпро, 1981. – 160 с.
Дума про невмирущого – Загребельний П. Дума про невмирущого. – К.: Молодь, 1985. – 230 с.
Кларнети ніжності – Загребельний П. Кларнети ніжності. – К.: Молодь, 1985. – 230 с.
Роксолана – Загребельний П. Роксолана. – К.: Євроекспрес, 2000. – 604 с.