26.01.2017 10:07

Галина Гримашевич

м. Житомир, Україна

 

ПРИСЛІВНИКИ СПОСОБУ ДІЇ В СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКИХ ГОВІРКАХ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Прислівники способу дії традиційно відносять до ширшої за семантикою групи адвербіативів – означальних, натомість І. Вихованець вважає їх проміжною групою між атрибутивними та власне-обставинними, В. Горпинич – обставинними прислівниками, які характеризують дію, ознаку, зрідка предмет із позиції різних обставин, зокрема способу дії.

Мовознавці репрезентують різні класифікації прислівників способу дії, виокремлюючи з-поміж них різні лексико-семантичні групи (напр., прислівники, що вказують на спільне або роздільне виконання дії, які безпосередньо вказують на спосіб перебігу дії, називають спосіб виконання дії за подібністю до чого- чи кого-небудь тощо), водночас зібраний діалектний матеріал значно доповнює цей поділ з огляду на велику кількість значеннєвих відтінків, позначувану такими прислівниками.

Зафіксовані в середньополіських говірках Житомирської області прислівники способу дії залежно від їхньої семантики генетично пов’язані з прикметниками, з-поміж яких – деривати із суфіксами -о, -е, префіксальні та префіксально-суфіксальні утворення; рідше – з іменниками та дієсловами, серед яких переважають адвербіалізовані утворення у формі орудного відмінка, рідше – місцевого та знахідного відмінків; спорадично базою для утворення таких прислівників стали інші адвербіативи.

Виокремлення лексико-семантичних груп зазначених прислівників пов’язане як із різними способами виконання дій людиною, так і твариною, зумовлене їхнім горизонтальним чи вертикальним положенням тіла під час виконання тієї чи тієї дії, зі способом пересування людини чи тварини залежно від темпу, виду пересування (на скількох кінцівках) тощо; частина з-поміж відзначених адвербіативів позначає абстрактні поняття.

Функціонування низки лексико-семантичних груп прислівників способу дії залежить від господарської діяльності поліщуків (випасання худоби, догляду за нею), пов’язана з їхнім добробутом, матеріальною культурою, ментальністю.

Зафіксовані прислівники способу дії демонструють формальну варіативність здебільшого на фонетичному рівні, відображаючи фонетичні риси середньополіських говірок, рідше – на словотвірному, демонструючи дериваційну варіантність; зрідка та сама сема передається різнокореневими синонімами. Наприклад, сема ‘пішки’ репрезентована адвербіальними лексемами |п·ішки^і, |п·ішк·і, |пешк·і, |пêшк·і, |п·êшк·і, п|йêшк·і, пеш|ком, п·еш|ком, |п·êшо, п·іша|ка, пеша|ка, п·ішач|ка, пеша|ком, |пешечк·і, |пêшечк·і, |п·êшкам·і; но|гам·і; сема ‘навшпиньки’ – прислівниками на|ди^ібк·і, на|дибках, на|ди^ібках, на|дибочках, на|ди^ібочках, на|ципочках та прислівниковими сполуками на |пал’цах, на |пал’чиіках, на нос|ках, на но|сочках тощо.

Відзначені прислівники способу дії демонструють беззаперечний зв’язок з іншими зонами Полісся, що відзначено в лексикографічних і текстографічних виданнях.

Фіксація значної кількості фонетичних і словотвірних варіантів свідчить про активність говіркового словотворення та постійне поповнення новими елементами досліджуваної групи прислівників.